В м. Дюссельдорфі 1-2 червня 1968 р. відбувся З’їзд української православної молоді Північно-Західньої Німеччини.
Цей захід мав подвійну мету: вшанування 50-ліття тернистого шляху Української Автокефальної Православної Церкви та ЇЇ мучеників; друге – піднесення в українській молоді на чужині релігійної свідомости та збереження культурного й духовного зв’язку з Батьківщиною.
В суботу, 1 червня о 9 годині перед церквою св. Миколая зібралися учасники і духовенство, піднявши національний прапор, проспівали Молитву за Україну "Боже Великий Єдиний..." і зайшли в церкву для Молебня. Після відправи Молебня учасники зібралися у прицерковнім залі заслухати доповідь п. Анфіра Остапчука на тему "Українська молодь поза межами Батьківщини та молодіжний рух в Україні".
В однім з прицерковних приміщень було влаштовано виставку книжок, зокрема церковної літератури. Прот. Д. Бурко провів пресову конференцію з місцевими журналістами.
Після обіду З’їзд продовжувався в однім більшім залі парафіяльного дому Євангелицької церкви св. Стефана. Прот. Демид Бурко прочитав головну доповідь "50-ліття тернистого шляху Української Автокефальної Православної Церкви".
Потім п. Анфір Остапчук прочитав доповідь проф. д-р. Н. Полонської-Василенко "Історія Української Православної Церкви" у німецькій мові, зважаючи на те, що в залі було чимало гостей німців.
Вкінці доповідав Вальтер Гардер на тему "Німецька протестантська молодь у політичному заанґажуванні", також німецькою мовою.
З багатьох українських промовців слід згадати голову президії святочної Зустрічі дипл. інж. Юрій Ковальчука. Він наголосив потребу зберігати любов до своєї Вітчизни, свого Народу, жити його православною вірою і традиціями, шанувати рідну мову, любити рідну Церкву, єднатися в одну спільну громаду й працювати в ім’я великої ідеї визволення України. Наприкінці промовець оголосив проєкти резолюцій, які були схвалені одноголосно і призначені для того, щоб ознайомити громадськість цієї гостинної країни з поневоленою Україною та з її Церквою.
Вечірні години заповнилися виступами молоді: українськими піснями, декламаціями і народними танцями. У неділю, 2 червня, всі учасники З’їзду були на Св. Літургії в Св.-Миколаївській церкві, яку служили всі священики. Місцеві газети опублікували статті про цей З’їзд та УАПЦеркву.
В м. Дюссельдорфі 1-2 червня 1968 р. відбувся З’їзд української православної молоді Північно-Західньої Німеччини. 
Після обіду З’їзд продовжувався в однім більшім залі парафіяльного дому Євангелицької церкви св. Стефана. Прот. Демид Бурко прочитав головну доповідь "50-ліття тернистого шляху Української Автокефальної Православної Церкви". 
З багатьох українських промовців слід згадати голову президії святочної Зустрічі дипл. інж. Юрій Ковальчука. Він наголосив потребу зберігати любов до своєї Вітчизни, свого Народу, жити його православною вірою і традиціями, шанувати рідну мову, любити рідну Церкву, єднатися в одну спільну громаду й працювати в ім’я великої ідеї визволення України. Наприкінці промовець оголосив проєкти резолюцій, які були схвалені одноголосно і призначені для того, щоб ознайомити громадськість цієї гостинної країни з поневоленою Україною та з її Церквою.